Його ім'я носить наша школа.

Маліцький Федір Прохорович народився 12 липня 1914 року в селі Перепись Чернігівської області. Закінчив технікум. Працював у Маріупольському земельному відділі, потім у совхозі ім. Дзержинського.

  У лютому 1937 року одружився, а у січні 1938 року у нього народився син. Маліцький служив у  Маріуполі в полковій роті артиллерії на конній тязі, працював ветеринарним інструктором у хозяйстві-совхозі «Портовському», був секретарем комсомольської організації, членом парткому полка, політінформатором.

   Закінчив Федір Прохорович курси командирів у  Харкові, служил командиром взводу у Луганську, вчився у воєнній школі у Київі, коли почалася війна.

    Під час війни – служба помічником коменданта у м. Тернополі, а потім – фронт. Воював у Західному окрузі у 305 окремому розвідбатальоні, був командиром роти, батальону. У боях під Харковом у червні 1942 року потрапив в оточення, дивом вдалося врятуватися.

      До березня 1944 року воював у складі партизанського загону у Вінницькій области, був командиром відділення, заступником командира, а з 1943 року – командиром партизанського загону. У березні 1944 року загін об’єднався з частинами 40 армії повітрянодесантної дивізії, а Федіра Прохоровича направили командиром батальона 140 полку 333 дивізії. За 10 днів до закінчення війни його було тяжко поранено, лікувався у шпиталях Чехословаччини, Угорщини, після чого був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня, орденом Вітчизняної війни  у післявоєнні роки.

     Повернувся додому, почалося мирне трудове життя. Був головою першого колгоспу, який утворився із трьох і називався ім. Кірова, а з 1964 року – ім. Чапаєва. Працював Федір Прохорович від зорі до зорі.

     Ми, молоде покоління, пишаємося тим, що така людина, як Федір Прохорович – наш земляк. Пам’ять про нього священна, його біографія гідна стати прикладом для всіх нас. Помер Федір Прохорович у листопаді 2004 року. З 2008 року наша школа носить ім’я Маліцького Федіра Прохоровича.